🔹 Вступ

 Час роботи працівника має бути спланований і обліковуватися відповідно до стандартів, зазначених у Кодексі законів про працю. Роботодавець, який перевищує ці стандарти або неправильно обліковує години роботи, ризикує санкціями з боку Національної інспекції праці та претензіями з боку працівника. Нижче ми представляємо основні принципи, що стосуються допустимого робочого часу, його обліку та планування.
 

🔸 1. Стандарти робочого часу – основні визначення

🕒 Щоденний стандарт робочого часу

Відповідно до статті 129 § 1 Кодексу законів про працю:

• Щоденний стандарт становить 8 годин на день,
• Але може бути іншим у деяких системах обліку робочого часу (наприклад, еквівалентний – до 12, 16 або навіть 24 годин).

📅 Щотижневий стандарт робочого часу

• У середньому 40 годин на тиждень (в протягом призначеного облікового періоду),
• Включаючи понаднормові години: максимум 48 годин на тиждень,
• Мінімальний безперервний тижневий відпочинок: 35 годин.

🔸 2. Системи робочого часу

Основна - 8 годин - Найпоширеніша система
Еквівалентна - до 12 годин - Подовжений день, компенсований вихідним
Спеціальна еквівалентна - до 16–24 годин - Застосовується, зокрема, до медичного персоналу, охорони
Перервна - 8 годин + перерва - Дозволяє на довшу перерву протягом робочого дня
Скорочений робочий тиждень - до 12 годин - Робота менше 5 днів на тиждень
Завдання - без стандарту - Невизначений час – важливе виконання завдання
 
📌 Використання певних систем (наприклад, перервної) вимагає введення колективних трудових угод або домовленостей з працівниками.
 

🔸 3. Облікові періоди робочого часу

 Обліковий період - це час, протягом якого середня кількість робочих годин не може перевищувати законодавчі стандарти.

Основний - 1 місяць
Еквівалентний - до 1 місяця (з обґрунтуванням – до 4)
Сільське господарство, лісове господарство - до 3 місяців
Суттєва робота - до 4 місяців
Залежна від погодних умов робота - до 12 місяців

📌 Подовження облікового періоду вимагає організаційного обґрунтування та положень у правилах трудового розпорядку або колективному договорі.
 

🔸 4. Щоденний та щотижневий відпочинок

🔄 Щоденний відпочинок:

• Щонайменше 11 годин безперервного відпочинку у кожному робочому дні (стаття 132 КЗпП).

📆 Щотижневий відпочинок:

• Мінімум 35 годин безперервного щотижневого відпочинку,
• Включаючи 11 годин щоденного відпочинку,
• Зазвичай включає неділю (в обліковому тижні).

🔸 5. Понаднормова праця та стандарти робочого часу

Робота понад щоденний або щотижневий стандарт становить понаднормову роботу, яка:

• підлягає обмеженням (150 годин/рік – якщо внутрішня угода не встановлює вищий ліміт),
• повинна бути компенсована додатковою платою (50% або 100%) або часом відгуку,
• не може перевищувати в середньому 48 годин на тиждень, включаючи понаднормову роботу (згідно з директивою ЄС – так званою "директивою про робочий час").

🔸 6. Обов’язки роботодавця

 Роботодавець зобов’язаний:

• визначити систему робочого часу в трудовому договорі або правилах трудового розпорядку,
• ведення обліку робочого часу (з 2019 року облік по годинах є обов’язковим),
• забезпечити працівника необхідними перервами та відпочинком,
• дотримуватися максимальних тижневих стандартів (включаючи загальні з понаднормовими годинам).

📚 Правова основа 

• Кодекс законів про працю: статті 129–151
• Постанова Міністра праці та соціальної політики від 28 травня 1996 року про графіки і системи робочого часу
• Директива 2003/88/EC Європейського парламенту (директива про робочий час)